⏇ Духовий Центер - Авахейх ⏇

Поговоримо сьогодні, дещо, на тему езотеричної психофілософії та одного важливого Ключа Сприйняття, для наших дорогих учнів. Те, що люди називають «філософськими вигадками», «мудруванням», «софістикою». Та все ж, спробуємо передати розуміння Ключа до усвідомлення через певний погляд (аспект Споглядання) на те, що відбувається.

Людям вельми хочеться непорушних істин зі Світу вічних, досконалих Ідей; хочеться чогось величного, прекрасного, недоторканного, що триватиме вічно, назавжди. У цьому криється вся чарівність наївності — подібно до того, як немовля (яке за фактом фізичного народження на Землі, перебуває явно не у світі непорушної досконалості за межами творіння, дуальності та проявлення) ще не знає, чим є сотворена навколишня реальність. Із безмежною довірою до родителя, старшого, божества, батька, авторитету (ідеального, досконалого, прекрасного, божественного Родителя, який знає все на світі, який захистить, пожаліє і завжди допоможе); із безмежною відкритістю та невинністю до жучків, квіточок, тваринок, жабенят у ставку (які всі без винятку — «мої найкращі друзі»).

Ні, це не дурість... Хоча, споглядаючи те, що відбувається на Землі впродовж століть і тисячоліть, можна дійти висновку, що це розумова відсталість, порочність та викривленість сприйняття "Людини" через недорозвиненість нижчого рівня еволюції, або химерні "демонічні втручання" Паразитів Усвідомлення (звісна річ, без них не обійшлося, але це інша історія...). Вона зачіпає всі верстви суспільства, всі класи, касти, нації, страти. Людей будь-якого кольору шкіри, орієнтації, ґендеру, статі та віку, впродовж — особливо за «сучасних часів» останніх тисячоліть — цієї зовсім ще юної еволюції.

Але ж ні... Це схоже на дитячу наївність, подібну до маляти: сопе, дивується, тягне рученята, агукає, плаче, реактивно реагує. Такий погляд на навколишню дійсність із позиції розуміння того, що «Людство проходить дитячу стадію розвитку на Землі», що «Людина» — це маленьке дитя-немовля за космічними мірками зріліших народів, — саме це «бачення» та розуміння, дає Ключ до Милості (Рахмім) / Замилування / Милосердя, або Милосердної Любови Прийняття (Рахмім Ахава).

Це усвідомлення врешті-решт приводить до Співчуття, Прийняття. Розуміння людського блаженного невідання (або блаженного ідіотизму, як може здаватись на перший погляд). Це тепло й затишок колиски «Матері-Землі», в якій можна мирно спати, марити про найвеличніше, найдивовижніше, ідеальне, досконале, гратися у свої людські соціальні іграшки, розважатися, не думати ні про що; можна все забути і нічого не знати, адже тут й зараз — «досконалий світ», «комфортна пісочниця життя» і «досконалий родитель поруч», усе буде добре. І не думати про те, що діється на вулиці, де шаленіють космічні вихори біонічного та фотонного випромінення, панує пожирання галактичних масштабів, де орудують маніяки-рецидивісти та психопати цілих зоряних систем, точиться нескінченна боротьба за ресурси, а за рогом — загибель світів, агонія в канаві, біль, катастрофа, виживання.

Воістину прекрасно! Чи варто будити дитину, коли вона так міцно спить? Це риторичне запитання. Усі народи Творіння так чи інакше проходять період немовляти, дитинства (дитячої стадії розвитку Свідомості), дорослішання — у тому чи іншому масштабі, у тих чи інших часових Еонічних Циклах Прецесії. Дитині потрібен сон для росту, їй потрібно марити, міцно спати, літати в іграх та фантазіях, у казковому світі мультяшних персонажів, щоб рости і щоб у наступних циклах Сходження Духу відкрити свій ясний погляд «Індівидуальності», «Вищого Я», — після підготовчого тривалого сну, після напівусвідомленої Ліла-гри в Життя.

Чи варто змінювати напрямні чи штучно прискорювати цей процес Дорослішання?
Адже кожен плід дозріває у свій час.

І коли не залишається вже нічого, — зостається лишень Милосердя та Співчуття, Сонце крізь листя, побачене очима Вічного Алеф. Зостається лише споглядання Танцю Великого Духу, в нескінченному сплетінні спіральних візерунків на полотні ліній долі, будучи Безмовним Свідком Часів.

Дякуємо за увагу.

Дякую вам шановний Аріман. Красиво сказано!

Метр, Ви озвучили мої висновки. Дякую, за ключ милосердя. З повагою.