Нотатка: кілька слів про традиційний підхід у "Житіях Майстрових та Відаючих".
Додано: 19 листопада 2025, 16:00

Нотатка: кілька слів про традиційний підхід у "Житіях Майстрових та Відаючих".
Автор: Аріман Азмаат.
Автор: Аріман Азмаат.
Ми, щось не пригадуємо живих, реальних розповідей або відомих нам біографій, про "житія" традиційних шаманів або знахарів минулих століть, "видючих", або відаючих, цілителів, майстрів української школи, щоб вони пурхали з блаженними усмішками від "світла й любові" або "цяцькались з болісними" під час ведення прийому людей (пацієнтів). Щоб вони жаліли "пацієнтів", ридали телячими сльозами від "всесвітньої любові" під час огляду порченої людини, або під час лікування хворого. Ми не зустрінемо жодних розповідей про "світло й любов" серед майстрів, знатких, відаючих, відунів, старих традицій, традиційних шкіл, ані в Україні, ані де-інше в Світі, ані серед Святих східних або Адептів західних, традицій. Ми можемо зустріти безліч розповідей та біографічних свідчень про тяжке подолання, про великі випробування на шляху, про шаманські хвороби, про складну боротьбу з іншими майстрами, про боротьбу та подолання "духів" чи тяжке розбивання чужого пристріту, щоб врятувати смертельно спаскуджену людину (від псування, порчі).
Ми можемо зустріти багато матеріалів та життєписів майстрів та знахарів подвижників, про дотримання постів складніших і жорсткіших за будь-яке новомодне "вегетаріанство та сироїдіння", а також, ми можемо побачити багато згадок про різні форми самообмеження в житті, про складні аскези, духовні правила, про складні обов'язки взяті на себе, про щоденне трудове життя, про різні молитовні та духовні подвиги, заради хворого або заради свого досягнення, щоб більш ефективно допомагати іншим людям або своєму поселенню. Ми можемо знайти згадки про нескінченне співчуття, турботу про природу, дбайливе ставлення до Життя, до лісу, до тваринок, - згадки про економне і гармонійне ставлення до Світу навколо, але, жодних рожевих шмарклів та лицемірства про "любов" та "світло" про псевдо-гуманізм та псевдо-емпатію та псевдо-співчуття до людей, - ми не побачимо цього сміття у "Житіях Майстрових" минулих століть. Ми також не побачимо у їхніх вогняних героїчних життях, самозакоханого нарцисичного лизоблюдства, яке ми спостерігаємо зараз, з легкої подачі сучасних, псевдо-духовних, викривлених, збочених індійських Східних Течій, типу "Ню-Ейдж", сучасної маркетингової моди на "духовність" (сурогат).
Ба, навіть більше, - виходячи із того, що нам особисто відомо про тих, хто був "видючим" (знатким, майстровим) в нашій родовій лінії, зокрема, про так званих "світлих-цілителях", - вони не відрізнялися зовнішніми бризками "світла й любові", і не сюсюкалися ні з ким. Вони були досить суворі, з сильним вольовим характером, небагатослівні, нікому ніколи не розповідали про свої плани та дії, не ділилися жодними секретами своєї магії. Ба, навіть, секретами приготування їжі не ділились і нічого не розповідали про свої тонкощі "кулінарної магії" (хоча всі селяни випитували знахарські секрети приготування, і скаржилися, що їм не дають рецепти пиріжків, не пліткують з ними, не роздають знання, не сюсюкаються з людьми навколо, а також, усіляку соціальну наволоч до себе близько не підпускають, і тримаються осторонь).
Хоча при цьому, вони і лікували людей, і допомагали, і дітей заспокоювали та замовляли, і тварин лікували, й багато чого ще робили доброго, благого та корисного, і співчутливого, - своїми різними молитвами, методами та замовляннями. Але, їхня доброта, співчуття і любов, їхня допомога, виражалася в конкретних діях, вчинках, - вони ніколи не виставляли свою працю на показ, не хизувалися своєю діяльністю, нікому нічого не нав'язували, і нікого не шкодували, не жаліли, не ридали над хворими, не розводили шмарклі емоційні на прийомах, обговорюючи проблеми людей, які звертались до них по допомогу.
Вони брали і робили, якщо могли допомогти і, якщо була така їхня доля, все було суворо, чітко та конкретно, практично, без зайвого. Чи багато із цих, так званих "просвітлених ню-ейдж послідовників збочених східних нео-течій Індії", "любовно світлових лизоблюдів", досягли хоча б сотої частки того, що могли робити ці самі шамани, знахарі, чаклуни, цілителі, старих традиційних шкіл? Щоб лікувати, замовляти той самий пітиріаз, вовчанку, "червоний вогонь", розбиратися в природі, її законах, травах, камінні, деревах, створіннях та сутностях природи, у методах лікування, порятунку та відновлення життя людини, допомагати у важких пологах, рятувати тварин однією тільки силою свого слова, повертати людей силою свого погляду, присипляти дитину за пару хвилин, тощо? Чи багато лицемірних лизоблюдів, чогось досягли на своєму шляху нео-індійської псевдо-духовності, щоб самими лише своїми рожевими шмарклями "світлом й любов'ю", "вегетаріанством і гармонією", досягати подібного результату у житті, а також, у своєму магічному рівні майстерності?
А от чомусь не усміхнені, "дуже нежалісні", суворі та дисципліновані майстри, чаклуни, відьми, видючі, знаткі, знахарі та цілителі минулих часів, традиційних шкіл та традиційних підходів, з успіхом досягали подібного результаті, ба навіть, у десяток разів більшого, - без зовнішнього пафосу, без зайвих емоцій, без показного порятунку тваринок і псевдо-милосердного ридання над хворими. Ми також нагадаємо, що в ті часи не було десятків і сотень книг з магії у широкому публічному доступі, а записи багато хто не вели, а тримали всі знання в голові, в своїй пам'яті, багато тонкощів та навчання передавалися лише усно, щось, окреме, письмово, але знайти і дістатися до "майстерових книжок" (чорнокнижників, книжників), було завданням не легким і мало кому доступним.
В ті далекі часи, не було ані інтернету, ані розповсюджених на кожному кроці "східних ґуру", ані красивих трактатів про космічне вознесення для домогосподарок, ані сотень книг з мистецтва ворожіння на картішках ТАРО (та, й, слова такого ніхто не знав), ані десятків книжок із замовлянками Степанової, Соболів, або придуряних церемоніальних шизофреників Папюсів та їм подібних паферів. Але, чомусь ці дуже страшні та "нецивілізовані", "найдикіші", стародавні знахарі і цілителі, розуміли у житті, в лікуванні людей, в законах і правилах існування, на порядок вище за сучасних "світочів співчуття" та "великих екстрасенсів, з битви екстрасенсів", - вихолощених паразитарних вишкребків, порожніх всередині, начитаних езотеричною літературою і вже десять разів просвітлених.
Овва, яке ж невидальце!
У чому ж, справа, дорогенькі наші?
Подумайте над сказаним, на дозвіллі.
Дякуємо за увагу.