Нотатка. До питань епістемології та гнозису:
Нескінченність Сходинок Пізнання (ἐπίσταμαι)
Автор: Аріман Азмаат
1) Світ з позиції тварини, - є непізнаваним. Що може знати тваринка про фізичні закони та саме Буття, про власну природу й походження? Якщо провести паралель за висхідною шкалою, з людиною, яка стоїть на один щабель вище: що може знати людина про Буття та Світ, не пізнавши себе? Щодня відбуваються нові відкриття, руйнуються усталені догми, ставляться під сумнів наукові ілюзії минулих поколінь. Що людина може знати про реальність, наскільки обґрунтованими є її претензії на всезнання та всепояснення? Істоти енергетичного універсуму (всесвіту), що перебувають на висхідній шкалі, на щаблі та еони вище за людську форму Свідомості: що вони знають про всесвіт і про самих себе? А тепер, запитайте себе: Наскільки знання може бути кінцевим, завершеним, і наскільки далеко вдалину уходить горизонт Гнозису... Яка глибина відкривається перед поглядом (взором) ! Нескінченна таємниця Невимовного, Непізнаного й Непізнаваного.
2) Так, чи інакше, але гносеологічний аналіз "Самого Буття" впирається у суб'єктивне сприйняття, рівень Уваги, кут Свідомості, Тональ, бульбашку Дійсності (будь-якої форми Свідомості, мінерала, рослинки, тваринки, людини). Якщо ми поглянемо на Світ крізь призму тваринного стану Свідомості, то побачимо замкнену екосистему інстинктів. Тварина підпорядкована простим законам біомеханіки, біології чи новомодної "квантової фізики", проте вона позбавлена Усвідомленого (активованого) Манасичного (п'ятого принципу) інструменту для осмислення. Зачатки етології поєднують тварину з людиною, але для тварини етологія залишається за межами Усвідомлення, - тоді як людина, може побачити, відчути, зрозуміти та в решті-решт усвідомити етологічний аспект пізнання у різних царствах природи, і провести пряму семантичну паралель до самої себе. Для істотки, для тваринки, Світ, це просто набір хаотичних, розрізнених, безпосередніх стимулів, реактивних реакцій, де причинно-наслідкові зв'язки вищих порядків, залишаються прихованими за завісою сприйняття "Тваринної Позиції Фіксації Свідомості". Те саме, може відбуватись з людиною, на висхідній шкалі.
3) Власне кажучи, повертаємось до фундаментальних витоків: Герметичний принцип відповідності - "як нагорі, так й внизу", дозволяє екстраполювати цю закономірність на людську форму, що стоїть на висхідній еволюційній шкалі. Людина гордовито проголошує себе "Вінцем Творіння", "Царем Природи", "Вищої Стадією Земної Еволюції", розробляє схоластичні моделі всесвіту та створює абсолютно наукові "аксіоматичні", чи-то релігійні догмати, релігійна мертва буква закону, мертва буква писання без внутрішнього Духу Писання, (окрім цього, враховуючи те, що сучасна секулярна "наука" перетворилась на сектантський мракобісний культ зі своїми догматами та "святим" писанням, тобто, наука, будучи відділеною від свого духовного, філософського та гуманітарного коріння синтетичних дисциплін, - виродилась, перетворившись на сучасний популістичний опіум для охлосу, в стилі "Ідіократії" під соусом "Розумності", "Логічності", "Доказовості", "Науковості", заперечуючи свої ж власні 100-200 літні відкриття).
4) Знову ж таки, герметично та гносеологічно, - чи спроможні ми пізнати об'єктивну реальність Макрокосму (Великого Лику), якщо досі не розгадали Мікрокосм (Малий Лик) "власного Психічного-Я" (Психе та Особистості) ? Вже не говорячи про "Вище-Я" (Будхі), природу Манасичного Вогню! Взагалі, це позамежна еволюційна мета для людини, поки-що.... Психо-філософський парадокс Сходинок Гнозису, Сходинок Пізнання, полягає в тому, що кожне нове покоління руйнує "абсолютні істини" (псевдо-істини, які виявляються лише Покровами Ілюзії великої Ліла-Гри в Життя), попередників (попередніх епох, рас, народів, поколінь, цивілізацій), викриваючи їх як ментальні ілюзії (Покрови Майї). Людські претензії на всепояснення, це лише егоїстичний, дитячій, психологічний захист бар'єрів сприйняття, захисний егоїстичний екран (ейдолон) Свідомості, перед обличчям підсвідомого розуміння (внутрішнього невимовного відчуття) безмежного безкрайнього Гнозису або Хаосу Непізнаваного, Наґвальської Таємниці Нескінченного Пізнання.
5) Езотерична та, власне, софологічна (тобто, заснована на "Божественній Мудрості") традиції, впродовж тисячоліть, ясно дають зрозуміти, що людство, або людська сучасна раса, - це лише транзитний етап. Вище за нас, на щаблях енергетичного Всесвіту, існують "метаістоти", чиє сприйняття випереджає наше на цілі космічні Еони Світлових Років. Вони оперують чистими смислами та прото-силами, недоступними для нашого логічного або "науково догматичного" аналізу, так званої комедії: "наукової об'єктивної картини світу". Але, знову ж таки, повертаємось до ключового запитання, - чи є їхнє знання фінальним? Софологічний підхід стверджує, що "Мудрість" - є динамічною шкалою та силою Благодаті. Навіть для цих Вищих Сутностей, горизонт Істини яка перебуває у Вічності, віддаляється в міру наближення до нього, відкриваючи нові пласти (Пороги Гнозису, Прошарки Епістеме, "Того-Що-Було-До-Нас") реальності.
6) Ви розумієте, що знання (гнозис, епістеме) принципово (за визначенням) не може бути кінцевим або завершеним? Справжня філософія, теософія, софологія, історіософія, теологія, епістемологія, психофілософія, в решті-решт, різними шляхами, приводить сучасний "Розум" до смирення свого великого пихатого егоїзму, перед Невимовним (Deus Absconditus). Той момент (або етап розвитку), коли Суб'єкт-Спостерігач усвідомлює межі свого обмеженого розуму та, одночасну позамежність Сходинок Пізнання, - це є початком до шляху вищого, теософського пізнання, або початковим проблиском, промельком "Гностичного Світла" із-за межі заскорублої, зарозумілої, отупілої у своєму егоїзмі, особистості (Низького-Смертного-Я). Це кризове усвідомлення, пережите на власному важкому досвіді, є першим кроком до пізнання "Сонячного Сина" або свого ж "Вищого Я". Пізнання яке проходить крізь своє власне "Центральне Серце-Тіферет", що розгортає подальший шлях до "Вищої Любові-Мудрості Будхі", та споглядання прихованого внутрішнього "Світла Великої Таємниці", яка кожного разу залишається Непізнаваною, знову й знову... Але ж, кожного разу чекає на прихід нового "Відважного Мислителя", здатного доплисти крізь усі бар'єри, кордони, пороги та межі, до "Божественної Глибини Нескінченного Атомного Ультра-Світла Гнозису".
Подумайте, а ще краще, помедитуйте над сказаним в цьому тексті-нотатці, - (як це було прийнято, колись давно, у адекватних учнів-дослідників).
Розвивайте свою Свідомість.
Дякуємо за увагу.
