— Смерть НЕ рівняє чернь та героїв.
Кожному - тільки своє: не дивуйся.
Доблесть діянь розширив потроїв
Прийме героя
Височенна вись
І у планетарно-ефірному обертанні
Повстане він за гнаних внизу
Неуявленну тут зброю
Із демоном
схрещуючи
в грозу.
— Смерть НЕ рівняє тих, хто не знав Служіння
З тим, хто Прояснів
й з тим, хто Свят.
З тими, хто внутрішнім самоспаленням
Був зодягнений
у нетлінне
вбрання.
Нині - зі світлонароджуючої сфери
Дух його ллється
струмуючи шатром
І одягає шукачів віри
Братсько-вітальним
сріблом.
— Смерть НЕ урівнює, руйнуючи огорожу,
Геніїв,
Із тими, хто не творив:
Геніям шлях - до досконалого ладу.
Зоряних морів
та зіркових вітрил.
Стане безоднею
У новій Батьківщині
Творчість
Неуявленна тут
Тих, хто свій дар виправдав при житті
Ставши
багатозвучним славенем
увесь.
— Так, допомагаючи живим міріадам —
Усім, хто блукає тут, позаду —
Воліють
незримо
із нами поряд:
Генії,
Праведники,
Керманичі.
Так, обступаючи скорботну Землю
Мемфіс та Делі, Лондон та Ур
Світочів наших
включив та обіймаючи
Дихають Синкліти Метакультур.
(С) Д. Андрєєв
